Невтомний район-трудівник

altНовокодацький (Ленінський) район є одним із найстаріших та найбільшим районом у м. Дніпро. Його площа складає 111,02  км2, населення – близько 150 000 чоловік. Мешканці району – люди особливі. В часи негараздів вони не складають рук, а, навпаки, працюють та своєю наполегливістю долають будь-які перешкоди.

Колись на території, яку зараз займає Новокодацький (Ленінський) район, були розташовані козацькі поселення. Сухачівка, Діївка, Нові Кайдаки. У 2010  році Кайдаки відзначають своє 365-річчя.

На мальовничому березі Дніпра зростали нові покоління «козацького роду». І чи не їх волелюбну вдачу успадкували наші земляки?  А, може, сама земля ця виховує особистостей сміливих, сильних духом, працьовитих ?

Наприкінці ХІХ сторіччя саме тут складається осередок металургійної промисловості України. У 1887 році почав працювати Олександрівський Південно-Російський завод Брянського товариства «Шодуар А», «Шодуар С», «Езау». Біля заводів зростають будинки службовців (потім ця дільниця отримала назву «Брянська колонія»), а поруч ростуть поселення робітників: Чечелівка, Шляховка, Фабрика. Тут же біля заводів з’являється залізнична станція, названа «Горяїнове» на честь першого директора Брянського заводу. Працює тут і середня школа на 600 чоловік, і лікарня, що і донині має назву «2-га робоча». З тих самих днів воля та добробут мешканців нерозривно пов’язані з розвитком промисловості, яка стала основою їх життя. В буремні революційні роки, саме вони, працівники «Брянки», «Шодуара», інших промислових підприємств, зі зброєю в руках відстоювали на барикадах своє право на гідне, щасливе майбутнє.

Після закінчення громадянської війни швидко відбудували вщент зруйновані промислові підприємства та вивели їх на новий виробничий рівень.

У 1928 році був збудований Палац культури ім. Ілліча – чудовий пам’ятник архітектури того часу, у 1936 році – будівля Індустріального технікуму, зростали нові житлові будинки в районі пр. Петровського. Дореволюційний Катеринослав територіально не розділявся на райони. Районні організації, що відповідали найбільшим революційним осередкам, були створені з розвитком соціал-демократичного руху.

У 1898 році існувало тільки 2 райони – міського центру та Заводський.  Заводська партійна організація РСДРП до 1907 року об’єднувала заводи лівого та правого берегів Дніпра.

У 1920 році відбулось офіційне районування міста за територіальною ознакою та визначились межі сучасного Ленінського району.

Мирне будівництво та праця були перервані, почалася Велика Вітчизняна війна. Обладнання заводів було частково евакуйоване, частково знищене. В серпні 1941 року, після кровопролитних боїв, ворог зайняв Дніпропетровськ. Потяглись страшні місяці окупації. Але де б не були мешканці району – у діючій армії, в евакуації чи на окупованій території – вони твердо вірили, що настане день, коли гудок легендарної «Петровки» знову покличе  їх на зміну у відбудовані цехи. Героями Радянського Союзу стало 16 чоловік, повним кавалером 3-х орденів Слави – старшина П.А. Прохоров. Наказом військового комісара Дніпропетровського обласного військового комісаріату від 24.10.43 № 25 був сформований Ленінський районний військовий комісаріат. За роки Великої Вітчизняної війни ним було відмобілізовано в діючу армію більше 24 тисяч чоловік та 508 автомашин. Більше 6 тис. мешканців району загинуло у діючій армії під час боїв, багато наших мешканців було закатовано окупантами, але сила духу їх залишилась незламною. Перемога була нелегкою, але вона прийшла. І люди знову зробили майже неможливе. У найкоротший термін були відновлені «заводи-ветерани» та створені нові підприємства. Промисловість зробила значний якісний крок у оволодінні новими технологіями та стабільно збільшувала обсяги виробництва.

Плинув час, збільшувалось житлове будівництво, здається, нещодавно (у 70-90-ті роки), постали над Дніпровськими плавнями красені-масиви -Червоний Камінь, Комунар, Парус - зі школами, дитячими садками, магазинами. Будували їх як за бюджетні кошти, так і за рахунок значних підприємств району: заводу ім.Петровського, ДЗМО, трубного ім.Леніна тощо. А нині вже хитають вітами у шкільних дворах величезні тополі, а до шкіл поспішають онуки тих, перших, випускників.

З грудня 1996 року мешканці  та гості району користуються метрополітеном. Попри всі перешкоди – складні грунти, економічні негаразди – перша черга Дніпропетровського метрополітену зв’язала житловий масив Комунар із залізничним вокзалом.

Кожен із керівників виконавчого комітету прагнув зробити для рідного району максимум добрих справ. У різні роки виконком очолювали О.Ф.Ганічев, І.Т.Марченко, І.М.Литвин, О.С.Звонов, В.П.Приймак, О.М. Захаренко,  С.М.Токарєв,  В.І. Глоба.

За будь-яких часів мешканці району розуміли, що їхнє життя нерозривно пов’язане із життям та розвитком промисловості району. Як наприкінці ХІХ сторіччя розбудова промислового осередку на території біля колишнього козацького поселення Нові Кайдаки дала цій місцевості путівку у новий етап життя, так і на початку сторіччя ХХІ  добробут мешканців залежить від стабільної роботи промислових гігантів Ленінського району.

Значні промислові підприємства, що розташовані на території району, і сьогодні займають почесне місце в економіці не тільки Дніпропетровська, а й усієї держави. Це ВАТ «ДМЗ ім.Петровського», ВАТ «Дніпроважмаш», ВАТ «Дніпропетровський трубний завод», ВАТ «ДЗМК ім.Бабушкіна»,  ВАТ «Дніпрококс», ДП «НВК «Електровозобудування», крім цих потужних велетнів індустрії, в районі є чимало середніх та малих підприємств, які також вносять значний внесок у розвиток вітчизняного виробництва. У районі розташовано 26 середніх загальноосвітніх шкіл, 25 дошкільних закладів, ліцей, технікуми, коледжі, гімназія, 5 лікарень, 5 станцій метро, Будинок органної та камерної музики.  

Кожен з цих закладів, кожне з підприємств має свою історію, яка є невід’ємною складовою  історії всього Ленінського району.

 

Найстаріша школа району

altЧерез школу проходить не одне покоління, кожне з них – маленька часточка школи, а школа – велика частина їхнього життя. Школа навчає не тільки розумітися на тому чи іншому предметі, а й вчить нас жити. Біографія усієї школи дуже цікава, були щасливі моменти, були трагічні, але все це - наша історія, яку має знати кожен.

У 1896 році на першій Чечелівці Акціонерним товариством Брянського заводу було засноване “Олександрівське двокласне училище з шестирічним курсом.”Училище було відкрито першого жовтня 1896 року. Першим директором школи став Федір Петрович Мордовченко – інтелігентний, з любов’ю до дітей, який користувався великим авторитетом серед учителів. У школі навчались 352 учні, а педагогічний колектив складався із шести учителів.

В цій школі не тільки навчали предметам, а й вели просвітницьку роботу, організовували вечори, присвячені, видатним письменникам М.В.Гоголю, Т.Г.Шевченку та іншим, на які запрошували і засновника Історичного музею – Д.Яворницького. При школі був свій театр, малозабезпеченим учням безкоштовно видавалися підручники, форма; тим, хто успішно закінчив курс, видавалися стипендії; хворі та слабкі діти відпочивали влітку на дачі у Новомосковську.

Відомий вчений, професор-металург Чукмасов Сергій Федорович, був першим виборним завучем цієї школи.

У лютому 1917 року в Росії перемогла революція. Її хвилі докотилися і до Катеринослава. 5 березня 1917 року у школі проходила перша напівлегальна конференція міської більшовицької організації. У травні 1917 року міський парткомітет вирішив організувати Червону Гвардію. На фасаді школи розміщена дошка, а також барельєф, що розповідають про ці знаменні факти з минулого школи.

У 20-ті роки школа № 36 стала однією з найкращих шкіл міста.

1941 рік. Хмари війни накрили школу, в неї потрапила бомба. Будова була частково зруйнована. З тієї частини, що залишилася цілою, німці зробили церкву Святого Миколая. Та історична будівля і тут не лишилася тільки церквою, а стала спільницею людей в їх боротьбі з німецько – фашистськими загарбниками.

У 1943 році Дніпропетровськ було звільнено. Школа знову стала школою. Поступово її відремонтували, і в перші післявоєнні роки в ній навчалися тільки дівчата. Директором жіночої школи була Уварова Віра Іванівна.

У 1958 році після прийняття закону про школу, школа №36 знову була реорганізована. Її директором став Задорський Михайло Петрович. З 1961 року вона стала школою другого ступеню у складі 9 – 11 класів, першою школою такого типу в місті та області. З 1963 року школа стала загальноосвітньою школою з виробничим навчанням.

У 1966 році в школу прийшов працювати вчитель математики Хребет М.Ф., із його приходом почалась нова сторінка школи. Школа здійснювала набір в математичні 9 – 10 класи, багато хто з випускників пізніше стали вчителями математики, вченими, інженерами, тобто вибрали професії, пов’язані з математикою. Його колишні учениці Придьма Наталія Олександрівна і Соколова Тетяна Олексіївна, перейнявши його любов і досвід, нині передають їх своїм учням у НВК №36. 29 серпня 1995 року наказом 601 – А по обласному управлінню народної освіти школу перепрофільовано в спеціалізовану середню загальноосвітню школу техніко–економічного профілю з профільним вивченням математики, фізики, інформатики, основ економічних знань, англійської мови. Маючи позаду славну історію, школа на чолі з директором Лук’янець Людмилою Петрівною активно прокладає для своїх учнів дорогу в майбутнє.

2002 рік. На базі школи створено НВК “Спеціалізована середня загальноосвітня школа техніко – економічного профілю, дошкільний навчальний заклад”. У 2003 році школі надано статус експериментального навчального закладу регіонального рівня з педагогіки життєтворчості.

Восени 2005 року на базі НВК було проведено всеукраїнський семінар методистів з економіки, на високому рівні була відмічена якість роботи педагогів в економічному напрямку та підготовки учнів.

НВК № 36 легко і якісно опановує нові моделі наукової та педагогічної діяльності, інноваційний стиль мислення.

І треба погодитись, якщо людина з віком стає слабшою, то ця найстаріша школа району, навпаки, живе, долає труднощі і розквітає.           

Информация - Новокодацький район

Наша адреса

49064, м. Дніпро,
проспект ім. Сергія Нігояна, 77

Приймальня:

(0562) 32- 32-68

(0562) 52- 02-35

(056) 726-86-81 (факс)

Сектор по роботі зі зверненнями громадян:

(056) 767-14-50

Черговий:

(0562) 52- 03-05

(056) 767 -26-17

E-mail: lensovet@ukr.net

 

Відвідуваність інтрернет - порталу


mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні298
mod_vvisit_counterВчора369
mod_vvisit_counterНа цьому тижні667
mod_vvisit_counterНа минулому тижні2610
mod_vvisit_counterВ цьому місяці7465
mod_vvisit_counterВ минулому місяці10672
mod_vvisit_counterВзагалі277790

Online (20 minutes ago): 5
Your IP: 54.81.232.54
,
Now is: 2018-05-22 19:29

Пошук